Астрономія (грец. αστρον — зірка і νομος (закон)) — наука про Всесвіт, що вивчає рух, будову, походження та розвиток небесних тіл і їх систем. Астрономію поділяють на сферичну астрономію, практичну астрономію, астрофізику, небесну механіку, зоряну астрономію, позагалактичну астрономію, космогонію, космологію і ряд інших розділів.

Астрономія — одна з найстарших наук, яка виникла з практичних потреб людства (передбачення періодичних явищ, відлік часу, визначення місця розташування на поверхні Землі, тощо). Є докази, що ще доісторичні люди знали про основні явища, пов'язані з сходом і заходом Сонця, Місяця і деяких зірок. Серед найдавніших письмових джерел зустрічаються описи астрономічних явищ, а також примітивні розрахункові схеми для передбачення часу сходу і заходу найяскравіших небесних тіл і методи відліку часу і ведення календаря. Теорії, які на основі розвитих арифметики і геометрії пояснювали і передбачали рух Сонця, Місяця і яскравих планет, були створені в країнах Середземномор'я в останні століття дохристиянської ери і разом із простими, але ефективними приладами служили практичної цілям аж до епохи Відродження.

Народження сучасної астрономії пов'язують з відмовою від геоцентричної системи світу Птолемея (2 століття) і заміною її геліоцентричною системою Ніколая Коперніка (середина 16 століття), з початком досліджень небесних тіл за допомогою телескопа (Г. Галілей, початок 17 століття) і відкриттям закону всесвітнього тяжіння (І. Ньютон, кінець 17 століття). 18-19 століття були для астрономії періодом нагромадження даних про Сонячну систему, нашу галактику і фізичну природу зірок, Сонця, планет і іншим космічних тіл. Поява великих телескопів і проведення систематичних спостережень привели до відкриття того, що Сонце входить у величезну дископодібну систему з багатьох мільярдів зірок — галактику. На початку 20 століття астрономи виявили, що ця система є однією з мільйонів подібних їй галактик і що усі вони розлітаються одна від одної наче від сильного поштовху в далекому минулому. Відкриття інших галактик стало поштовхом для розвитку позагалактичної астрономії. Дослідження спектрів галактик дозволило Е. Хабблу в 1929 році виявити загальне розширення Всесвіту. Науково-технічна революція 20 століття мала надзвичайно великий вплив на розвиток астрономії в цілому й особливо астрофізики. Створення оптичних і радіотелескопів з високою роздільною здатністю, застосування ракет і штучних супутників Землі для позаатмосферних астрономічних спостережень призвели до відкриття цілого ряду нових видів космічних тіл: радіогалактик, квазарів, пульсарів, джерел рентгенівського випромінювання, тощо. Були розроблені основи теорії еволюції зірок і космогонії Сонячної системи. Найбільшим досягненням астрофізики 20 століття стала релятивістська космологія теорія еволюції Всесвіту в цілому.

http://1enciklopedija.com/topic/Астрономія.html

astronomja.rar [5.6 Kb] (завантажень: 10)