ПАТЕРИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
за другою Касіянівською редакцією (1462 р.)

Послання смиренного єпископа Симона Володимирського і Суздальського до Полікарпа, чорноризця Печерського


Слово 14


Брате! Сядь мовчки, подумай І кажи до себе: О, убогий іноче! Чи не лишив [ти] світ і батьків во плоті заради Господа? Якщо ж і тут, прийшовши задля Спасіння, не духовне твориш, то для чого чернецького імені набув?
Не звільнять бо тебе від муки чорні ризи. Знай: поважаний тут від князів і від бояр, і од усіх друзів своїх, бо говорять: "Блаженний с, шо зненавидів світ цей і славу цю, і, до того [ж], не піклується земним, а небесного бажає". Ти ж [натомість] не чернецьки живеш. Дуже соромно мені за тебе. [Що], коли ті, які поважають нас тут, випередять нас у Царствії Небеснім і спокій отримають, ми ж закричимо, гірко мучені? І хто помилує тебе, який сам себе погубив? Збудись, брате, і попіклуйся подумки про свою душу: працюй Господові зі страхом і з усякою смиренномудрістю. [Адже ти] сьогодні смиренний - ранком лютий і злий, трохи мовчання - і знову наруга на ігумена та на його служителів! Не будь облудний виною тілесною, збору церковного не відлучайся: бо як же дощ ростить сім'я, так і церква кличе душу на добрі справи. Все бо, що здійсниш у келії - ніщо є [перед тим]: якщо Псалтир читаєш чи двадцять псалмів співаєш, то [й це] не уподобиться єдиному соборному "Господи, помилуй!". Те, брате, зрозумій, що верховний Апостол Петро, сам [від] церкви Бога Живого, коли арештований був Іродом і посаджений у темницю, то чи не церковні молитви звільнили його від рук Іродових 2? І Давид бо молиться, кажучи: "Одного прошу у Господа, [лиш] того шукаю, аби жити в Дому Господньому всі дні життя мого, та побачу красу Господню і відвідую церкви святі Його" 3. Сам бо Господь каже: "Дім мій - домом молитви наречеться" 4. "Де бо, - каже, - два чи три зібрані в Моє Ім'я, тут Єсмо посеред них" 5. Коли ж таке зібрання - більше ста братій збереться, то ще більше вір, що тут є Бог наш. І на тому божественному вогні їхній обід готується, якого я бажаю одну крупинку більше від усього обіду, який переді мною. Свідок мені є Господь у тому, що ніякого б не пробував харчу, крім шматка хліба і сочива, приготованого для святої тої братії. Ти ж, брате, сьогодні не похваливши тих, хто присутній на трапезі, а ранком на повара і брата, що прислужує, лаєшся, і цим старшому підлоту твориш, а тому виявляється, що їси кізяк, як [про те] в Отечнику написано: колись бо один старець бачив, як ті, котрі лають їжу - послід їдять, а ті, хто хвалять - мед їдять, як же провидів той старець різницю в харчах 6. Ти ж коли їси чи п'єш - благохвали Бога, бо кінець собі творить той, хто лає, за Апостолом: "Що бо не їсте чи п'єте - все во славу Божу Творите" 7.
Терпи ж, брате, І наругу. Хто терпітиме до кінця - той спасеться. Такий бо легко спасеться. Якщо бо і випаде тобі розізлитися, і, прийшовши, хтось звістить тобі, що "той-то насміхається над тобою злісно", кажи тому, хто звістив тобі: "Якщо укорив мене, але брат мені е - достоєн я є того. Не сам бо те творить, але враг диявол спонукав його до того, аби ми посварилися. Господь же та прожене лукавого, брата ж та помилує". Кажеш же: "в обличчя мене лаяв перед усіма!" [Але] не сумуй від того, чадо, ні швидко навертайся на гнів, але поклонись брату до землі, кажучи: "Прости мене, брате". І виправ [наперед] у собі гріх. І так переможеш усю силу вражу. Коли ж насмішкам противитимешся - найбільш собі погане зробиш. Чи ти більший од Давида царя? Його ж Семей лаяв в обличчя, [і] один із слуг царевих, не терплячи сорому царевого, "іду, - каже, - зніму голову його, за що [бо] пес мертвий проклинає пана мого царя?". Але що відповів йому Давид? "О, сину Сарушів, не заважай йому проклинати Давида, аби бачив Господь смирення мос і воздав мені благим за прокльони його 8". Подумай, чадо, і більше того: як Господь наш змирив Себе, бувши слухняним Своєму Отцю до смерті 9; лаяний - не перечив 10, чуючи: "біса [в собі] маєш!", по обличчю вдарений і битий, і обпльований - не гнівався, але за тих, хто Його розпинав, молився 11. Так і нас навчив: "Моліться бо,- каже,- за ворогів ваших і добро творіть ненависникам вашим і благословіть тих, хто проклинає вас" 12.
Достатньо з тебе буде, брате, твоєю дводушністю сотвореного діла. Тому ж тобі плакатися належить, оскільки залишив був святий чесний монастир Печерський святих отців Антонія та Феодосія Печерських і святих отців чорноризців, які з ними, й хотів ігуменити у святих безміздних Козьми і Даміана. Але нині добре зробив, облишивши таке пусте починання, і не підставив плечі врагу своєму, бо враже бажання погубити тебе [тим] хоче. Хіба не знаєш, що дерево, не часто полите, але пересаджуване, скоро засохне? 13 І ти, [коли] від послуху отчого відлучився та братій своїх - невдовзі мав загинути. Овечка бо, перебуваючи у стаді, неушкодженою лишається, а пішовши, невдовзі загибає і вовком з'їдається. Належить бо тобі наперед подумати: чому захотів піти від святого і чесного І спасенного того місця Печерського, в якому ж прекрасно є кожному, хто хоче спастися? Думаю, брате, що Бог сотворив це, не терплячи гордості твоєї: скинув тебе, як перше сатану з силами відступників, оскільки не захотів [ти] служити святому мужу, своєму пану, а нашому брату, архимандриту Акіндину Печерському. Печерський бо монастир - море є, і не держить у собі гнилого, але викидає геть 14. А коли описав мені неприємність свою - горе тобі: погубив єси душу свою! Питаю ж тебе: чим хочеш спастися? Якщо і постник є чи тверезий у всьому, і бідний, і без сну пребуваєш, а наруги не терпиш - не побачиш Спасіння! Але радіє за тебе нині ігумен та вся братія, і ми ж, чувши про тебе, всі втішаємося за тебе і про набуття тебе, оскільки гинув [уже] і знайшовся.
Попущено і ще [раз] твоїй волі бути, а не ігуменовій: захотів [ти] знову ігуменити - у святого Димитрія, хоча не змушував тебе [до того] ні князь, ні я, а це так спокусився. Зрозумій, брате, що невгідне Богу твоє старійшинство, і тому дарував тобі Господь послаблення зору. Але ти не стримався, коли належало казати: "Благо мені, оскільки змирив мене єси, аби навчився оправданням Твоїм" 15. Зрозумів бо, що ти - санолюбець, і слави шукаєш від людей, а не від Бога. Чи не віриш, окаянче, написаному: "Ніхто не візьме честі сам, а [тільки] званий від Бога". Якщо ж Апостолу не віриш, то й до Христа не матимеш віри. Чому від людей сану бажаєш, а не від Бога, тим [же], хто від Бога [поставлений] не хочеш коритися і мислиш звисока? Адже в давнину подібні з Небес скинуті були! "Чи я ж бо, - кажеш, - не достойний довіри такого сану, чи гірший є [від] економа цього чи його брата, який по ньому?" Сам, не отримавши бажаного, метаєшся, хочеш часто переходити з келії в келію, і зтравлюєш брата з братом, говорячи непотрібне. "Чому вважають,- кажеш,- цей ігумен і цей економ, що лише тут [можна] Богу вгодити, й у іншому місці неможливо спастися, а нами чому не піклуються?" Це диявольське починання, це - найгірше з поганого [для тебе].
Якщо ж і сам якогось успіху матимеш, так, що стати тобі [доведеться] на вищий щабель, то не забувай смиренної мудрості, аби, коли доведеться спуститись [із того] щабля - знайшов шлях свій смиренний, не впавши у різні нещастя. Пише ж мені княгиня Ростиславова Верхуслава 16, бажаючи тебе поставити єпископом чи до Новгорода на Антонієве місце 17, чи до Смоленська на Лазареве місце 18, чи до Юрієва на Олексієве місце 19. "І якщо [доведеться], я, - каже, - і до 1000 срібних потрачу задля тебе та Полікарпа". І сказав їй: "Донько моя, Настасіє! Не боговгідну справу хочеш сотворити. Але аби перебував у монастирі безвихідно, з чистою совістю, в послусі Ігумену й усій братії, тверезим бувши в усьому, то не тільки в святительський одяг одягнутий, але й Вищого Царства достойний був би". Ти ж, брате, єпископства захотів? Доброго діла хочеш, але послухай Павла, який говорив до Тимофія, і мав на увазі пошану 20. Чи ти що з того зробив, яким єпископу належиться бути? Але, якби ти був достойний такого сану, то не пустив би тебе від себе, а своїми руками співпрестольником 21 тебе собі поставив був на обидві спископії, Володимирську і Суздальську, як хотів князь Георгій 22. Але я йому заборонив, бачачи твою малодушність. І якщо мене не послухаєшся - якої-небудь влади захочеш, чи на єпископство, чи на ігуменство спокусишся - буде тобі прокляття, а не благословіння. І до того ж, не увійдеш у святе й чесне місце, в якому постригся. Як посудина непотребна будеш викинутий геть і плакатимешся довго безуспішно по тому. Не то бо є звершення, брате, аби славленим бути усіма, але щоб жити [належно] і чистим себе зберегти.
З того, брате, Печерського монастиря Пречистої Богородиці багато єпископів поставлено було, як і від Самого Христа Бога Нашого Апостоли в увесь Всесвіт послані були, і як світила освітили всю Руську землю Святим Хрещенням. Перший - Леонтій, спископ Ростовський, великий святитель, якого Бог прославив нетлінням, і це був перший престольник. Його ж невірні, багато помучивши, убили 23.1 це - третій громадянин Руського світу, [котрий] із тими варягами увінчаний Христом, ради Якого постраждав 21.
[Про] Іларіона ж, митрополита, й сам читав у житії святого Антонія, як від того пострижений був і так священства сподобився 25.
По них же [були]: Никола і Єфрем - [у] Переяславі; Ісайя - [у] Ростові; Герман - [у] Новгороді; Стефан - [у] Володимирі; Нифонт - [у] Новгороді; Марин - [у] Юрієві; Мина - [у] Полоцьку, Никола - [у] Тмутаракані; Феоктист -[у] Чернігові; Лаврентій - [у] Турові; Лука - [у] Білгороді; Єфрем - [у] Суздалі 26. І коли хочеш [про] всіх дізнатися, почитай старий Літописець Ростовський 27, с бо [там] усіх більше 30, а з тими, що по тому і до нас грішних [жили], гадаю, близько 50.
Зрозумій же, брате, яка слава і честь монастиря того, і посор