Ірина ЖИЛЕНКО
Вшанування святих Бориса і Гліба та Києво-Печерська писемна традиція

Продовження:

Обставини убивства св. Бориса і Гліба

Вельми велика література існує стосовно обставин та причин убивства св. Бориса і Гліба, датування цих подій. В наступному розділі ми постараємося відповісти на головне з питання: про причини убивства святих мучеників. Проте, аби належно розібратися в ньому, звернімося спочатку до висвітлення обставин їх убивства в різних, і в тому числі, печерських джерелах.




Убивство св. Бориса

Сам хід подій в часі убивства св. Бориса викладений в усіх джерелах доволі одноманітно, хоча події, що йому передували мають дуже значні відмінності. Таким чином, навряд чи у нас є сумнів у такому його перебігу. Разом із тим, в літературі висловлено серйозну недовіру до конкретної дати цієї події. Згідно студій О. Шахматова[198] і Н. Ільїна[199] вона є, найвірогідніше, датою перемоги Ярослава над Святополком при Альті, де в честь цієї події й побудовано Ярославом церкву. Крім того, 24 липня було ще й датою освячення Вишгородської церкви, що дозволило Н. Ільїну припустити поступове ототожнення даної дати з датою смерті саме на Вишгородських теренах[200]. І лише місцева легенда пізніше зв’язала цю дату з датою смерті св. Бориса. На разі, нам здається, що серйозних причин не вірити даному повідомленню у нас нема, тим більше, виходячи з повідомлень джерел, що св. Борис був убитий в неділю, а 24 липня того року дійсно припадало на неділю[201]. Адже, саме пророчий збіг дат убивства та битви спеціально відмічений в джерелах. Крім того, якщо ми і вважаємо одну з двох дат підтосовкою, то чому не вважати нею дату битви? Адже вона могла відбутися приблизно у вказаний час, і тільки пізніше в свідомості учасників бути повністю ототожненою з днем убивства святого.
Ставиться питання і стосовно Альти, як місця убивства св. Бориса (у прп. Нестора місце убивство святого мученика не вказане). Проте, в будь-якому випадку, традиція, яка локалізує його тут, дуже давня. Уже в семидесятих роках XI ст. на Альті існував Борисоглібський монастир[202]. О. Шахматов не виключав, втім, і варіанту, що цей монастир був заснований Ярославом на місці перемоги над Святополком, і вже пізніше локалізований, як місце убивство святого”[203]. Дійсно, якщо збіг дати вбивства і битви міг бути збігом, то місце вбивства, не відзначене св. Нестором, швидше є результатом пізнішої прив’язки, тим більше, що святий ще вбивцями привезений до Вишгорода і там похований. Більш вірогідною виглядає версія про вбивство св. Бориса на Дорогожичах під Києвом (що пізніше вилилося у нині існуючому тексті “Повісті” в наявності “другого” убивства св. Бориса, коли він буцімто виявився живим, і був добитий спеціально посланими варягами)[204].




Убивство св. Гліба

Ледь не найкардинальнішою відмінністю повідомлень прп. Нестора від інформації інших пам’яток Борисоглібського циклу є розповідь про убивство св. Гліба. Так, прп. Нестор, згідно повідомлення якого, св. Гліб був ще дитиною і продовжував жити у Києві, зазначає, що юний княжич утік із міста, коли там сів на престол Святополк і тікав на північ, по дорозі куди його і було вбито. Куди він тікав — не ясно, проте, вірогідно, міг дістатися Смоленська чи Полоцька, де сиділи його родичі. Н. Серебрянський, зокрема, вважав, що св. Гліб тікав до Ярослава[205]. “Сказання” та нині існуючий текст “Повісті” повідомляє про убивство святого по дорозі з Мурома, де він, буцімто, був на уділі, до Києва. Останню версію разом з цікавою додатковою інформацією повідомляє збережена у рукописі XV ст. оповідь “О водворении христианства в Муроме”[LXIX].
Відмітимо, що О. Шахматов фактично відмовився висловитися стосовно того, яку версію можна вважати більш вірогідною[206]. На разі, на користь вірогідності саме версії св. Нестора свідчать хронологічні розрахунки, здійснені Н. Ільїним, який писав: “Якщо прийняти версію «Сказання», що Гліб убитий 5 вересня, то в проміжок від 24 липня до дня його загибелі повинні були укластися два рівнобіжних ряди послідовних подій: 1-й ряд: з Києва йде повідомлення про убивство Бориса в Новгород до Ярослава, а потім уже посли Ярослава прибувають до Гліба в Муром, чи чомусь прямо до Смоленська; 2 ряд: посольство Святополка прибуває до Гліба в Муром, і у відповідь на нього Гліб сухопутним шляхом їде до Волки, і потім по воді до Смоленська”[207]. Втім, даний дослідник робить із цієї невідповідності висновок не про невірність повідомлення про перебування св. Гліба в Муромі, а про невірність дати його приставлення. На разі, ми не бачимо підстав твердити про невірність її, оскільки вона знаходиться як в “Читанні” прп. Нестора, так і в давніх проложних текстах.
Визнання вірною теорії св. Нестора не суперечить інформації про убивство св. Гліба біля Смоленська. Тут, в монастирі, який виник на місці (чи приблизно в районі) убивства, ще в давнину мала скластися власна версія розповіді про ті події[208].






До питання про причину вбивства св. Бориса і Гліба

Чому були вбиті святі мученики? Адже, виходячи з усіх відомих нам першоджерел, ясно, що власне, не говорячи вже про отрока – Гліба, Борис не збирався сперечатися зі Святополком за батьківський престол[209]. Тому, в “Сказанні” та нині існуючому тексті “Повісті” та в похідних від них пам’ятках зроблено спробу пояснити це вбивство почасти бажанням Святополка вбити всіх братів (щоб нікому було надалі мстити йому) і лишитися єдиним правителем, а, почасти, і його біснуватістю[210]. Присутній цей мотив і в “Читанні”, хоча там, як скажемо нижче, не все так просто. Проте, жодні дії Святополка не виявляють у ньому божевільного, а якщо говорити про захоплення ним київського столу, то проста логіка свідчить, що він при цьому просто потребував підтримки св. Бориса, який визнав його зверхність, у боротьбі з Ярославом. Можливо, в його розрахунки могло б входити здихатися св. Бориса вже після перемоги над Ярославом, але в 1015 р. смерть брата була йому однозначно не вигідна.
Для пояснення цієї невідповідності в різні часи висувалась величезна кількість теорій. Так, С. Соловйов висунув припущення, що Святополк боявся св. Бориса через прихильність до нього киян, боявся навіть по тому, як той відмовився від претензій на престол[211]. М. Грушевський вважав, що перебування св. Бориса на Альті, коли він не поїхав на запрошення брата до Києва, і не повернувся до Ростова, було розцінено Святополком як погрозу, і він, дізнавшись про те, що брата покинула дружина, поспішив захистити себе щонайкардинальнішим чином[212]. Втім, як правильно прокоментував цю теорію Н.Ільїн: “Таке пояснення перебігу подій не суперечить, звичайно, здоровому глузду і здається тому можливим, але не більш...”[213]. Останній дослідник, на разі, обґрунтував теорію, забазовану на ідеї про можливість убивства св. Бориса і Гліба не Святополком, а Ярославом. Вивченню такої можливості присвячено його фундаментальну роботу “Летописная статья 6523 года и ее источник”. При цьому він виходить із свідчень Титмара Мерзебургського, за яким, Святополк ледь не відразу ж утік у Польщу до Болеслава, а, отже, в часі описаному в повідомленнях про убивство взагалі не був у Києві[214]. Проте, стрижнем його теорії є аналіз повідомлень Еймундової саги[LXX]. Відзначивши, що під іменем Бурислейфа в різних частинах саги фігурують різні особи – Святополк, Болеслав та св. Борис (що пояснюється штучним з’єднанням в ній різноманітних епізодів), він атрибутує яскравий опис убивства варягами “Бурислейфа”[LXXI], як убивство св. Бориса, яке, згідно саги, було замовлене Ярославом. Провівши детальний аналіз цього повідомлення він відмічав, що “опис у сазі цієї події в ряді істотних подробиць збігається з убивством Бориса, як про нього оповідають «Сказання», а за ним і літопис”[215].
На разі, як би ми не тасували наявну інформацію, однак цілковиту рацію має О. Назаренко, який відмічає недовершеність обох відомих в літературі версій убивства. Він закономірно відмічає і малу вірогідність для Ярослава зберегти в тайні обставини здійсненого ним убивства при канонізації мучеників на початку XI ст. (адже тоді ще доволі було живих людей, які могли б знати, що Святополка в цей час у Києві вже не було), так і не зовсім зрозумілу ситуацію навколо втечі самого Святополка: “навіщо і від кого було Святополку втікати з Києва, якщо ні Бориса, ні Ярослава в ньому не було?”[216]. На нашу думку, дана теорія однак репрезентує достатньо логічне вирішення проблеми (в усякому разі, логічніше, ніж попередні), оскільки для Ярослава, звичайно, св. Борис, після явно вираженого ним бажання присягнути Святополку, становив суттєву загрозу. Проблема в іншому. Адже всі вищенаведені уваги, незалежно від їх доказовості, не відповідають на головне запитання: ким і за що були вбиті св. Гліб та Святослав. Стосовно убивства останнього[LXXII], то інформація про нього є настільки глухою, що, можливо, його смерть і не була пов’язана з конфліктом[LXXIII]. Не менш складну картину зустрічаємо і при спробі пояснити убивство св. Гліба. Адже, він, підліток, не міг за тих обставин стати для старших братів серйозним конкурентом, а спроби пов’язати це з тим, що св. мученики були єдиноутробними братами, на наш погляд не витримують критики. Адже месником за св. Бориса міг стати (і став) будь-хто з інших синів св. Володимира.
На нашу думку, саме вирішення питання про причини убивства св. Гліба і дозволить більш-менш вірогідно відповісти і на питання про причину вбивства його старшого брата. І зробити це можна переважно на підставі даних, повідомлених прп. Нестором у “Читанні”.



* * *

Нам здається, що причини убивства святих мучеників треба шукати в часі, який передував політичній кризі по смерті св. Володимира. Зважаючи на похилий вік великого князя і велику кількість його синів, уже за декілька років до приставлення хрестителя Русі мало