1890


226. Б. Д. Грінченко до Т. А. Зіньківського

Так отака справа з ілюстрованим «Кобзарем»! Трохи нагадує справу з Квітчиними творами, котрі не виходили кілька років тим, що не було коректора. Чи не можу я пособити в цьому? Якщо можу, то напиши і скажи, що саме робити.

5 січня [18]90 p., Чернігів

III, 40792







227. В. П. Горленко до О. М. Лазаревського *

Прошу прислать письма Шевченко 2. Я сделаю, что смогу, и возвращу вовремя. У Чалого не оказалось письма к Никите 1840 г. Не то ли это письмо, о котор[ом] сообщал в «К[иевской] ст[арине]» доктор Талько-Гринцевич, котор[ый] сам, впрочем, его не видел? Как попало оно к Терещенку? Не откажите сообщить об обоих письмах все, что Вам известно.


1 Йдеться про вірш «И драгуны, и пихота на Дунай идуть», приписуваний Т. Г. Шевченкові і надрукований в журн. «Киевская старина», 1889, № 4, с 241 — 242.
2 Йдеться про лист Т. Г. Шевченка до брата Микити від 2 березня 1840 р. та про лист до М. М. Лазаревського від 20 грудня 1847 p., опубліковані в «Киевской старине», 1891, № 2, с. 209 — 214. В публікації адресатом цього листа помилково названо В. М. Лазаревського.


Боюсь, что моих пособий /121/ будет недостаточно. Может быть, первое письмо и было где-нибудь в журнале. В «Древн[ей] и Нов[ой] России», напр[имер], были воспоминания о Ш[евченко] какого-то Ганенка и Варфоломея Ш[евченко]. Ничего этого у меня нет. Под рукою у меня только Чалый, «Основа» да «Киевск[ая] стар[ина]».

22 января 1890 г., с. Ярошовка

I, 67978






228. Ф. С. Красицький до В. С. Гнилосирова

Літом думав і мав велику хіть поїхати до Вас в Канів, але хотілось цю мандрівку зробити разом з Комаровим, котрий стільки раз обіцяв завітати до мене, щоб разом поїхати на могилу батька Тараса.

[26 січня 1890] р.

III, 4472





229. Т. А. Зіньківський * до Б. Д. Грінченка *

Про видання Шев[ченка] (Беренштамовське) 1 мені не хочеться тобі нічого писати — тут з виданням Шевченка взагалі, іменно правом видання, коїлась дуже паскудна річ — хай розкажу побачившись, — чув через людей, котрі чули від Марка Вовчка та опріч того я й сам простеріг багацько непевного, що малює Б[еренштам] декого ще (коли то правда) дуже погано. Мені і не хочеться тепер до його йти.

7 лютого .1890 р.

III, 38187






230. К. Ф. Паньківський до Б. Д. Грінченка

При спосібності прошу подати мені добру адресу до рідніШевченка, у мене в «Ділі» є яких 60 з[олотих] р[инських] 2, а не знаю, де ж вислати, на яку адресу

21 лютого 1890 р.

III, 39082


1 Йдеться про ілюстроване видання «Кобзаря», яке готував В. Беренштам, але цей «Кобзар» не побачив світу.
2 Один ринський дорівнює двом австрійським кронам вартістю близько карбованця. /122/








231. В. Л. Беренштам до П. Г. Житецького *

Фотографическую карточку я получил 1; Репин от нее в полнейшем восторге; также ценят ее и другие лица, хорошо помнящие Тараса: Лебединцев, Пыпин, Ченстаховский 2. По минованию надобности, при первой же оказии вышлю ее.

26 февраля 1890 г.

I, 47269






232. Д. Морець до редакції «Киевской старины»

Сегодня я получил февральскую книжку «Старины», которую и проглотил с особым интересом от первой страницы до последней. С особым интересом я прочел воспоминания Кибальчич о Т. Г. Шевченко.
В этом воспоминании встречаются некоторые погрешности относительно невесты поэта Лукерьи Полусмаковой, бывшей крепостной живущего ныне и занимающего должность помощника Управляющего Государственного банка помещика Полтавской губернии Николая Яковлевича Макарова, которому поэт посвятил стихотворение «Барвінок цвів...»
У сына Щиколая] Я[ковлевича] 3, живущего теперь в Тифлисе, имеется в подлиннике письмо Т[араса] Г[ригорьевича] к владельцу Лукерьи на малорусском языке, длинное письмо А. М. Кулиш и Н. М. Белозерской, а также самого В. М. Белозерского, касающиеся исключительно сватовства Тараса. Все эти письма являются драгоценным материалом для биографии нашего бессмертного Тараса. Как мне передавал молодой Макаров, он обращался якобы в редакцию «К[иевской] с[тарины]» по поводу этих писем, но не получил ответа. Затем он выразил также желание получить гонорар, против чего я сильно вооружился.
Так или иначе, я снял точные копии с этих писем, но без разрешения собственника подлинников не могу поместить их. Если редакция пожелает, я могу ей выслать для сведения эти копии, советуя при этом написать ответ Николаю Николаевичу] Макарову, хотя бы уже через мое посредство, на его запрос. В письмах А. М. Кулиш и В. М. Белозерского изложена подробная характеристика Лукерьи.
Письма Т[араса] Пригорьевича], скорее записочки, к Н[иколаю] Я[ковлевичу] М[акаро]ву помечены: 7 февраля, 30 июля, 6 сентября, 31 октября, 5 ноября и 9 ноября.


1 Це так званий деньєрівський фотопортрет Т. Г. Шевченка, який І. Ю. Рєпін відтворив у картині «Не ждали».
2 Г. М. Честахівський.
3 M. M. Макарова. /123/


Посланы они были за границу, где Мак[аров] лечился. Имеется также письмо Лукерьи к Тарасу, писанное А. М. Кулиш на имя Макарова.

4 марта [18]90 г., Тифлис

X. 30356







233. С. I. Гомолинський до Б. Д. Грінченка

Вот возьмите пример. Я издал Шевченко «Невольник», мне он обошелся 3 3/4 коп. экз., а для пробы назначил номинальную цену 5 коп. Вы поверите, что «Невольника» продано за 4 года около 1000 экз.

7 марта 1890 г., Киев

III. 40407






234. Н. М. Кибальчич до Є. С. Ківлицького

Получила от Вас 15 р. за «Воспоминания о Шевченке» и благодарю Вас! 1
Мои родные вспомнили еще один эпизод, касающийся отношений нашего поэта к его невесте: однажды, приехав к нам на дачу и проходя парком Орлова, он нарвал разной зелени и составил прелестный, изящный, чисто художественный букет для своей «Ликери».

10 марта 1890 г., с. Зарог

III, 9473

1 За гонорар, який Надія Матвіївна Кибальчич одержала за статтю «Воспоминания о Т. Г. Шевченко (из рассказов моей матери)», надруковану в журн. «Киевская старина», 1890, № 2, стор. 175 — 184.





235. Б. Д. Грінченко * до Т. А. Зіньківського

«Дзвінка» одержав ще 2 числа. Ось їх зміст... Число 5: 1) Уривки з віршів Т. Шевченка («Учітеся, брати мої» та інш.) з гарним портретом Ш[евченка]. 2) П. К. Сагайдачний (кінець). 3) Т. Шевченко, біографія, (погана) Шумила з гарними малюнками Шевченкової хати та могили. 4) «Іван Підкова» Т. Шевченка.
Ти не написав мені про видання Шевченкових творів і про історію, що трапилась з цією справою. Тим часом у «Одес[ском] вестн[ике]» прочитав я про судовий процес Уточкіна з якимсь /124/ Гамалією 1 про право на видання творів Ш[евченка]. Це мене дуже здивувало. Чи не виясниш ти мені, що це значить?
Дуже жалкую, що мені не доведеться прочитати (в «Зорі») твого реферату про Ш[евченка].

20 марта 1890 г.

III, 40788






236. П. О. Куліш до Товариства дерптських студентів

Так как вы, милостивые государи, обратитесь к д-ру Огоновскому от лица всего вашего общества, то и не следует писать к нему по-старорусски, тем более, что он, как и я сам, уважает язык новорусский, без литературы которого, в особенности же без Жуковского и Пушкина, едва ли был бы возможен и Шевченко в том совершенстве старорусской речи, до которого он достигнул.

28 марта 1890 г., Ганина Пустинь

I, 29249






237. Т. А. Зіньківський * до Б. Д. і M. M. Грінченків *

Моя ст[аття] «Шевч[енко] в світлі євр[опейської] критики» 2 друкуватиметься в VII в[ипуску] «Пр[авди]» (місяця квітня), як сповіщає в VI в[ипуску] редакція.
Ну, ще про що б тобі написати? А, про видання Шевч[енка], про справи Гамалії з Уточкіним? Властителем видання є Беренштам і К°, але п. Б[еренштам] сам за себе не виступав, а підставляє за себе іншу яку личину — се його тайна. (Коли я якось, ще не знавши нічого, простосердечно спитав у Б[еренштейма], хто видає Шев[ченка], хто властитель права? Він: «Се тайна». Я більше не допитувався тоді і трошки дивувався, а тепер уже не дивуюсь) .

29 березня [18]90 р.,
[С.-Петербург]

III, 38184


1 Право на видання творів Шевченка К. M. Гамалія одержав від Є. К. Трегубова 14.ХІ 1888 p., a 20.I 1892 р. Гамалія передав ці права В. П. Науменкові.
2 Стаття була опублікована за підписом Трохим Звіздочот в журн. «Правда», 1890 р., т. 3 (№ 7 — 10) ; 1891 р., т. 1 (№ 1).






238. С В. Лазаревський до О. М. Лазаревського

Отец завещал движимое и недвижимое имущество моей матери, но само собою разумеется, что мать передаст мне все его бумаги и книги. Книги, т. е. библиотеку его, я намерен сохра-/125/нить, и хлопот с ней не будет, так как она находится на месте в Новой Кирке 1, к разбору же бумаг я приступлю на днях. Мать оставляет только у себя вещи и картины Шевченко, но намерена отнестись к ним с таким же уважением, как относился и покойный отец.

9 мая 1890 г., [С.-Петербург]

I, 67432






239. М. А. Кретчмер до В. С. Гнилосирова *

Зная, что Вас интересует судьба родичей Тараса Григорьевича, сообщаю все то, что я успел сделать в Киеве в последнюю свою поездку.
1. Дочь Ирины 2 — Пелагею, 23 лет, страдающую постоянно воспалением и положи