В. Анісов, Є. Середа
ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

1843 — 1847 РОКИ

Продовження:

1846 рік

Початок року.
Шевченко відряджений Археографічною комісією на Чернігівщину для змалювання пам’яток старовини («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 236).

Січня 12.
Був присутній на іменинах власниці с. Мосівки — поміщиці Т. Волховської. В цей день було розіграно в лотерею намальований Шевченком на замовлення В. Закревського портрет Олександри Шостки (не розшукано) («Киевская старина», 1885, кн. 12, с. 719 — 720; лист М. Маркевича від 19 січня 1846 р. — Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 448, № 41, арк. 56 *; Твори, т. VII, кн. II, № 414).

Лютий (перед 10).
Перебуває в с. Ісківці, Лубенського повіту, на Полтавщині, у О. Афанасьєва-Чужбинського (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 12).

!!* Помилкову дату «Киевской старины» виправлено на підставі датованого оригіналу листа М. Маркевича (Автори). /76/


До 16 лютого.
Разом з О. Чужбинським був на ярмарку в Лубнах, звідки вирушили на Ніжин (через Пирятин і Прилуки). У Прилуках Шевченко допомагав гасити пожежу і рятувати майно убогої єврейської сім’ї (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 18).

Лютого 17 — 23.
Шевченко з О. Чужбинським перебували у Ніжині, де їх захоплено вітали. Познайомився з М. Гербелем, зустрічався з І. Сошенком. Записав до альбома Гербеля вірш «За думою дума...» (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 18 — 19; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 72).

Лютого 22.
Лист чернігівського цивільного губернатора П. Гессе до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова про висилку естампів «Живописной Украины» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 45).

У ніч з 23 на 24 лютого.
Виїхав з Ніжина до Чернігова разом з О. Чужбинським (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 19).

З 24 лютого й увесь березень.
Разом з О. Афанасьєвим-Чужбинським перебував у Чернігові, де малював та описував пам’ятки старовини. Намалював портрет О. Афанасьєва-Чужбинського (олівець) і бал у Чернігові (олівець; обидві роботи не розшукані). Жили в готелі «Цареград». Шевченко часто їздив у Седнів до Лизогубів, з якими познайомився в Чернігові («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 237; Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 22 — 25; Твори, т. III, с. 113; т. VI, с. 5 — 7; т. VII, кн. II, № 415, 416, 417).

Лютого 28.
Запис у книзі видатків Археографічної комісії про виплату Шевченкові платні як співробітникові Комісії за січень — лютий у сумі 25 крб. (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 2).

Березня 12.
Академія художеств звернулася до сенату з проханням про виключення з податного стану Шевченка та інших осіб, які удостоєні звання некласного художника (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 733).

Березня 28.
Указом сенату Шевченка як вільного некласного художника виключено з податного стану та /77/ залишено вільним для обрання іншого способу життя («Вітчизна», 1962, № 3, с. 183).

Квітня 1 — 13.
Шевченко перебував у Седневі в Лизогубів. Тут він намалював портрети І. Лизогуба (олія), А. Лизогуба (олівець) («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; Твори, т. VII, кн. І, № 133, 134).

Квітня 26.
Запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора до Академії художеств про місце перебування Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 47).

Друга половина квітня.
Шевченко виїхав з Седнева до Києва. Оселився в номерах на Хрещатику, а потім на Козиному болоті в будинку Житницького (тепер провулок Шевченка, будинок-музей Шевченка). Знайомство Шевченка з М. Костомаровим («Русская старина», 1880, кн. 3, с. 597; «Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; «Литературное наследие Н. И. Костомарова». СПб., 1890, с. 63).

Квітня 30.
Шевченко одержав платню як співробітник Археографічної комісії в сумі 12 крб. 50 коп. (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).

Квітень.
Намалював:
«Коло Седнева» (туш, сепія, акварель);
«У Седневі» (сепія). На обох назви написано рукою Шевченка;
«Чумаки серед могил» (олівець, акварель);
«Синагога» (сепія) (Твори, т. VII, кн. І, № 135, 137, 136, 147).
«Потир із церкви с. Мохнатин» (олівець);
«Трапезна чаша Густинського монастиря» (олівець) ;
«Енколпіон» (олівець) (там же, кн. II, № 316, 317, 318).

Травня 1.
В. Білозерський у листі до М. Гулака сповіщає про нову Шевченкову поему, пише про його талант: «Вчора був у мене Іван Якович Посяда і сказав, що Шевченко написав нову поему «Иоанн Гус». Я мимоволі приємно задумався над тим, яку геніальну людину ми маємо в особі Тараса Григоровича; бо тільки геній, завдяки лише глибокому почуттю, може вгадувати і потреби народу, і навіть цілого століття...» (Спогади, с. 219). /78/

Травня 26.
Шевченко на родинному літературному вечорі у В. Аскоченського читав поему «Єретик» («Домашняя беседа», 1861, вып. 33, с. 647).

Травня 31.
Розписка Шевченка про одержання 12 крб. 50 коп. платні як співробітника Археографічної комісії (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).

Червня 22.
Шевченко записав до свого альбома від Оксани Зорівни пісню «У Києві на ринку п’ють козаки горілку» (Твори, т. VI, с. 263).

Червня 25.
Одержав платню як співробітник Археографічної комісії (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4).

Червня 28.
У відповідь на запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора Академія художеств повідомила, що Шевченко виїхав на Україну (Справа № 171/4088, арк. 52; Документи, с. 23).

Червень.
Шевченко неодноразово зустрічався з М. Костомаровим і читав йому свої недруковані твори. М. Костомаров згадував пізніше: «Тарас Григорьевич прочитал мне свои ненапечатанные стихотворения. Меня обдало страхом... Я увидел, что муза Шевченко раздирала завесу народной жизни... Сильное зрение, крепкие нервы нужно иметь, чтоб не ослепнуть или не упасть без чувств от внезапного света истины... Горе дерзкому поэту! Он забывает, что он человек...» (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 58; «Основа», 1861, кн. III, с. 49).
Шевченко разом з археологами та художником О. Сенчило-Стефановським виїхав з Києва у Васильківський повіт, де брав участь у розкопках могили Перепет (біля Фастова), зробивши кілька малюнків олівцем, а саме: «Коло каші», «Пейзаж», «Парубок з люлькою, голова селянина та хлопець з граблями», «Селянин у брилі», «Постаті селян», «Гурт селян та інші начерки», «Сільські будівлі» («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 82; Твори, т. VII, кн. II, № 322 — 328).

Червень — серпень.
Зустрічі Шевченка з Ю. Кенджицьким (Спогади, с. 199 — 207). /79/

Липня 5.
Дата листа від В. Шевченка, який застерігає поета від неприємностей, що можуть виникнути внаслідок розповсюдження його революційних творів (Листи, с. 50 — 51).

Липня 15.
Шевченко записав до свого альбома у с. Фастовці народні пісні «Під городом, під Солидоном» та «Ой пише, пише наш імператор до князя Котляренка» та інші (Твори, т. VI, с. 267 — 268).

Липня 19.
Розкопки могили Перепет були припинені, Шевченко повернувся до Києва (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 82, арк. 242).

Липня 25.
Перебуваючи у Києві, Шевченко написав вірш «Лілея». Вперше надруковано в газеті «Слово», Львів, 1862, № 16 (Твори, т. І, с. 355 — 357).
У листі до Шевченка П. Куліш (з Петербурга) висловлює зауваження про ряд творів Шевченка, зокрема спиняється на «Гайдамаках». Далі автор листа вимагає переробок; пропонує видати твори Шевченка в перекладі німецькою мовою за кордоном (Листи, с. 51 — 55).

Липня 30.
Шевченко одержав платню як співробітник Археографічної комісії (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 9).

Літо.
Перебуває в с. Марківці, Козелецького повіту (на Чернігівщині), у Катериничів; з членів цієї родини Шевченко намалював кілька портретів: М. Катеринич (акварель), О. Катеринича (акварель), І. Катеринича (акварель), Т. Катеринич (акварель). Дата і підпис Шевченка на кожному портреті (Твори, т. VII, кн. І, № 138, 139, 140, 141).
Крім того, з літературних джерел відомо, що Шевченко намалював ще три портрети з членів сім’ї Катериничів, але доля цих робіт невідома («Малюнки Тараса Шевченка». СПб., 1911, вип. І, с. 9; «Рідний край», 1910, № 38, с. 6; Твори, т. VII, кн. II, № 418, 419, 420).

До серпня 1846 року.
Намалював портрет О. Афендик (акварель). Місце збереження не встановлено («Малюнки Тараса Шевченка». СПб., 1914, вип. II, табл. XXVII; Твори, т. VII, кн. І, № 142).

Серпня 7.
Запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора до лубенського /80/ городничого, чи не відоме йому місце перебування Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 50).

Серпня 9.
Написав у Києві вірш «Русалка». Вперше надруковано у «Вечорницях», 1862, ч. 22, 28 червня, с. 185. На полях рукопису цього твору є начерки олівцем Шевченка-художника (Твори, т. І, с. 358 — 355; т. VII, кн. II, № 329, 330).

Серпня 12.
Лубенський городничий повідомляє канцелярію чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, що Шевченко перебуває в Києві (Справа № 171/4088, арк. 51).

Серпня 28.
Одержав платню за роботу в Археографічній комісії (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 11; Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).

Вересня 3.